До категорії негабаритних потрапляє будь-який вантаж, розміри якого не вписуються в нормативи стандарту:
- Ширина – 2.6 м
- Довжина – 22 м
- Висота – 4 м
Крім цих трьох параметрів існують ще певні обмеження щодо ваги автопоїзда. Для перевезення таких вантажів потрібен спеціальний автотранспорт, особливі умови перевезення і спеціальні дозвільні документи дорожніх служб і поліції.
Юридична база
Основні документи та положення щодо обмеження перевезення негабариту:
- Закони України “Про автомобільні дороги”, “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух”
- Постанови Кабміну про внесення змін до законодавчих актів, Правила дорожнього руху (від 2001, 2007, 2012 і 2013 років)
До основних положень, на підставі яких розроблено правила перевезення негабаритних вантажів, належать такі:
- Негабаритні вантажі перевозяться виключно спеціальним автотранспортом;
- Перевезення негабаритних вантажів підлягає ліцензуванню;
- Перевезення здійснюється виключно за заздалегідь розглянутими і затвердженими маршрутами, і в запропонованому швидкісному режимі;
- В особливих випадках перевезення здійснюється тільки в супроводі дорожньої поліції;
- Спецавтотранспорт підлягає оснащенню розпізнавальними знаками і світловою сигналізацією.
Дозвіл на перевезення великовагових і великогабаритних вантажів видають підрозділи Національної поліції. Перед подачею заяви до Національної поліції, вантажоперевізник зобов’язаний узгодити її з власниками залізничних переїздів, служб електротранспорту, електрифікації та зв’язку, власниками мостових господарств та Автодором.
Процедура оформлення дозволу
Головна відповідальність за перевезення надважких і негабаритних вантажів лежить на транспортній компанії – перевізнику. Фірма повинна мати відповідні сертифікати та ліцензії на перевезення, надані міжнародними та внутрішніми відомствами, парк спеціалізованої техніки та фахівців відповідної кваліфікації.
Перевізник подає заявку на адресу служби Автодору з повним переліком відомостей про вантажоперевізника і замовника перевезення вантажу, технічні дані тягача і причіпних пристроїв автопоїзда. Видачі дозволу передує складний процес узгодження маршруту з територіальними службами за маршрутом руху спецавтотранспорту. Управління Автодору має право заборонити проїзд окремими ділянками запропонованого перевізником маршруту.
В українських інстанціях може знадобитися від 10 днів до кількох місяців на узгодження заявки і маршруту. Ще складніше отримати дозвіл на міжнародне перевезення великогабаритного вантажу, оскільки в цьому разі заявку необхідно подавати до відповідних служб кожної з країн за потенційним маршрутом проходження автопоїзда (5 – 14 днів у Німеччині, 40 – 45 днів у Бельгії, Франції).
Дозвіл може бути видано на один або кілька рейсів, але діє він лише три місяці.
Планування маршруту
Ідеальним міг би вважатися маршрут в обхід великих міст по відремонтованим автомагістралям. Але тільки не в нинішніх дорожніх реаліях України. Наразі перевезення важкої великогабаритної техніки на деяких ділянках доріг неможливе взагалі: немає кільцевих об’їзних доріг у Білгород-Дністровському та Кам’янець-Подільському, в Миколаєві та Кривому Розі. Не витримують вагу автопоїздів мости через гірські річки в Карпатах. Висота шляхопроводу під залізничним мостом у Жовтих водах – менш як три метри – не придатний для проїзду звичайної магістральної фури.
Під час розроблення маршруту команді фахівців доводиться проїхати весь передбачуваний шлях проходження негабаритного вантажу, визначити та виміряти висоту мостів і шляхопроводів, ліній електропередачі, особливості залізничних переїздів, шукати альтернативні варіанти, визначати ділянки маршруту для обов’язкового супроводу автопоїзда машинами супроводу з сиреною і світловою сигналізацією. Наприклад: при виїзді з другорядної дороги на автомагістраль, тягач трала з довгомірним причепом може повністю перекрити всі смуги руху.
Кваліфіковані маршрутники враховують навіть національні особливості: у країнах Євросоюзу перевезення негабаритних вантажів бажано виконувати вночі. В Україні, навпаки, воно дозволене тільки в денний час.
